Я біжу по хмарах,
Я лечу по хмарах,
Поряд світ розпусти,
Поряд – світ-примара.
Піднімаю руки, закриваю очі,
Бачить це страхіття
Більше я не хочу.
Пр-в:
Вже дві тисячі літ
Склав із нами завіт,
І тепер Він між нас
Кожен час, кожен час.
Я тримаюсь Його –
Бога, Спаса мого.
Я такий не один –
християнин.
ІІ
Під ногами порох,
Попелище наче…
Десь напився батько,
Десь дитина плаче!
Я біжу до Раю –
Це моє бажання,
Більше я не хочу
Бачить ці страждання.
ІІІ
Покривало чорне
Серце закриває;
На земних долонях
Гріх людський зростає.
Я біжу по хмарах,
Я лечу до Неба
Понад чорним лісом,
Понад жовтим степом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Живи. - Анатолий Бляшук Бог когда-то сказал Своему народу: «Во что вас бить еще, продолжающие свое упорство? Вся голова в язвах, и все сердце исчахло. От подошвы ноги до темени головы нет у него здорового места: язвы, пятна, гноящиеся раны, неочищенные и не обвязанные и не смягченные елеем. Земля ваша опустошена; города ваши сожжены огнем; поля ваши в ваших глазах съедают чужие; все опустело, как после разорения чужими». (Ис.1:5-7). Это слово актуально и сегодня…
