Солоний піт і кров заливають очі,
Зранені ноги іти вже не хочуть,
А навкруг звіриний оскал юрби.
“Боже, як важко цю чашу нести !”
А юрба глузує, плює, скаженіє…
Невже це люди? Серце німіє...
Чому не здригнулась рука вояка,
Як сіпнулась від болю Божа рука,
Як цвях іржавий в долоню впився,
Як каплі крові святі лилися?
Серця де ваші? Де ваші очі,
Що на страту дивились охоче?
Невже це Цареві своєму хвала
У вінку кривавім голова?
“Він інших спасав, а Себе не може!”
“Він Божий Син? Щось ніяк схоже ?!» -
Хто під ніс собі шептав,
А хто у вічі кричав.
Невже всі вони забули?
Невже так і не відчули,
Що розіп’яли найліпшого друга…
І що безглузда була їх наруга?
Нажаль, у гріховні серця,
Ніяк не доходить істина ця?
* * * * *
Давно це було … Пройшли віки,
А ми все утікаєм з-під Його руки
І залишаємось такі ж,
Продали б Бога знов за гріш.
Розіп’яли б знов,
Святу Любов,
Та Він і в цей шалений час,
З надією іще чекає нас…
Червень 1999р.
Комментарий автора: Це мій найперший вірш. Його звичайно рекомендують підправити. Тож так і роблю. Виправляю. Та чи вдало?
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 11632 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Зміст дуже глибокий, відчуваеться біль. Підсумок теж сподобався. Але... рима не допрацьована, дуже стрибае. Також це стосуеться розміру. На форумі цього сайту знаходиться дуже корисна інформація як писати добротні вірші. Не залишайтеся на свому рівні.
Благословінь вам. Комментарий автора: Дякую! В мене є дуже багато віршів, але через цю проблему, я їх не публікую і можна сказати перестав писати, перейшов на оповідання. Хоча мені жаль. Мабуть Ви праві потрібно попрацювати в тому напрямі. Щодо "Гологофи" вірш теж давній, та я не стримався, з відомих Вам причин, а може тому щоб Ви мене підштовхнули до праці.
Благословінь Вам Божих!
Поэзия : Анджей Мадей. Анавим - Ольга Сакун Автор этих строк - польский священник и монах Анджей Мадей (Andrzej Madej), в настоящее время совершающий свое пастырское служение в Туркменистане, поэт, произведения которого публиковались в различных польских изданиях.
Центральный персонаж произведений Анджея Мадея - это Иисус Христос, который с любовью направляет священника в его пастырской заботе о людях и присутствует в каждом мгновении повседневной жизни верующих. Каждая строка пронизана мыслью о Господе - центре и главном критерии его жизни. Всем своим творчеством священник исполняет свою миссию: "Идите и проповедуйте..."
Поэт с любовью и симпатией обращается в своих словах к местным жителям, которые каждым днем своей незамысловатой жизни показывают, что Бог с ними и не оставляет страждущих.
"Анавим" на языке Библии означает "униженный", "скорбящий", но в Писании это слово не относится только к социальному и экономическому положению. Анавим - это воплощение богатства в бедности, блаженства нищих духом, именно они в первую очередь призваны стать наследниками Царства Божия. К ним и обращает автор свою любовь, находясь вдали от родины.
Стихотворения А. Мадея мелодичны, наверное, именно потому, что он не заключает их в стандартные рамки рифмы и размера.
Публикуется с разрешения автора.
